- тубілець
- —————————————————————————————тубі́лецьіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
тубілець
Смотреть что такое "тубілець" в других словарях:
тубілець — льця, ч. 1) Уродженець і корінний житель якої небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця. 2) заст. Корінний житель будь якої місцевості … Український тлумачний словник
тубілка — и. Жін. до тубілець … Український тлумачний словник
абориген — а, ч., книжн. Корінний житель країни або місцевості; тубілець, автохтон … Український тлумачний словник
автохтон — а, ч., книжн. 1) Корінний житель країни або місцевості; абориген, тубілець. 2) Організм, що виник у процесі еволюції в даній місцевості і, на відміну від алохтонів, живе в ній і зараз … Український тлумачний словник
бой — я, ч. У деяких країнах – хлопчик розсильний у готелі, на пароплаві; слуга тубілець у колоніях … Український тлумачний словник
абориґен — (представник корінних мешканців країни, місцини), тубілець, старожил, тутешній ім., місцевий, автохтон … Словник синонімів української мови
автохтон — (корінний мешканець, місцевого походження), абориґен, тубілець … Словник синонімів української мови
автохтон — 1 іменник чоловічого роду, істота тубілець автохтон 2 іменник чоловічого роду, істота про тварину автохтон 3 іменник чоловічого роду про рослину … Орфографічний словник української мови
туземець — іменник чоловічого роду, істота тубілець рідко … Орфографічний словник української мови
